Гліб — українська форма імені Гліб, яке походить від давньоскандинавського імені Guðleifr, що складається з елементів guð ('бог') і leif ('спадщина, спадок'), таким чином маючи значення, близьке до 'божественна спадщина' або 'спадкоємець Бога'. Ім'я увійшло до слов'янської культури через впровадження християнства та скандинавський вплив у Київській Русі. Історичне та релігійне значення Найвідомішим носієм є святий Гліб (також відомі як Борис та Гліб), представник правлячої династії Київської Русі XI століття. Згідно з агіографічною традицією, Гліб і його брат Борис були синами Володимира Великого. У боротьбі за владу після смерті Володимира вони були вбиті своїм зведеним братом Святополком I. Гліб був мученицьки вбитий у 1015 році, і шанується як святий і страстотерпець у Православній церкві. Його спадщина закріпила святість імені в східнохристиянській традиції. Уживання та варіанти В українській мові Гліб (вимовляється [ɣlʲib]) є стандартною формою, тоді як Глеб використовується в білоруській. Це ім'я досить поширене в сучасній Україні, має різні зменшувальні форми, такі як Глібчик або Глібко. Відомі сучасні приклади: Гліб Бухал — український футболіст; Гліб Лончина — ієрарх Української греко-католицької церкви; Гліб Піскунов — олімпійський метальник молота. Існує також польський варіант прізвища: Павел Гліб. Ім'я досі історично пов'язане зі своїм давньоскандинавським корінням через скандинавську варязьку еліту, яка вплинула на ранню східнослов'янську культуру. Основні факти Значення: «Божественна спадщина» або «спадкоємець Бога» Походження: Давньоскандинавське (Guðleifr), адаптоване через давньоруську в українську мову Тип: Ім'я (чоловіче) Регіони використання: Україна (переважно) Споріднені форми: російське Гліб, давньоскандинавське Guðleifr